(no subject)
Feb. 14th, 2026 06:35 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
rostmaiborodaНаснився минулої ночі отакий сон.
Пішов гуляти у парку. На мені важкі зимові черевики, а навколо весна, майже літо. Зняв черевики, щоб пройтися стежкою босоніж. Трохи погуляв, повертаюсь до черевиків - аж їх нема! Думаю, може десь раніше залишив? Що ж, йду далі - нема і нема. Доходжу до входу у парк. Далі вже вулицею якось незручно босим.
Дивлюсь - вивіска, магазин “Взуття”. Заходжу, тим більше, що мені і треба щось на літо - кросівки, може. Всередині жодних вітрин із взуттям, тільки сидить продавець, більше схожий на лікаря у сніжно-білому халаті.
- Добридень, пане. Кросівки продасте?
- А як же ж. Осьо лягайте на кушетку, я поміряю ваші ноги, аби підібрати щоб пасувало вам як слід.
Лягаю. Пан підходить і якимось дуже науковими приладами щось там маніпулює з моїми ногами. Одночасно питається про мої звички — чи багато я ходжу, чи буду у кросівках бігати та стрибати, на яку ногу більше звик спиратись коли стою...
- А коли пан спить, то на якому боці? Чи на спині? Чи ноги тримає прямі, чи підгортає?
- Та сплю я по всякому, то так, то сяк. Але маю звичку, як лягаю спать, то взуття знімати. Для сну мені кросівки не треба, дякую.
- То не є науковий підхід. В організмі все пов'язано. Коли ви вдень ходите, м'язи напружуються, втомлюються. Коли спите - відпочивають, розпрямляються. Взуття треба підбирать так, щоб втома ніг правильно балансувалась і добре потім знімалась правильним сном. Це не просто так, це єдиний комплекс.
- Та от бачите, я, як сплю, то вже таки сплю, а не статистику збираю, на якому там боці.
- От, а це неправильно. Ми можемо отут провести з вами спеціальний сеанс сну. Я вас трохи загіпнотизую, а тоді оці от камери фіксуватимуть ваші звички. Це десь годинки дві — три, потім ми все проаналізуємо і зможемо точно визначитись із вашими кросівками.
Вибачте, пане, зараз нема в мене часу на такі наукові підходи. Мені б ото простенькі які кросівки аби на нозі тримались.
- Не проблема, пане. Зараз я вам винесу те що треба.
Вийшов кудись у підсобку. А я оце повертаюсь на кушетці і бачу: на підлозі лежить мій брелок до ключів. Матуся колись подарувала. Хрестик позлотистий такий , видовжений, наче латинський і знизу потроху розширеюється, і гострий кінець. Так наче символічний меч. Випав з кишені коли мені ноги міряли.
Тягнусь до хрестика, аби покласти назад в кишеню. Тільки-но його торкаюся - як полуда з очей спала. Аж той продавець, то є сам пан Чорт! Він в мене і черевики прибрав, аби заманить у свої адські тенета та занапастити мою несмертельну душу.
Швиденько беру хрестик, йду до дверей, взуваю свої черевики, які там таки стояли, виходжу. На той час повертається пан продавець, а халат на ньому вже вугільно-чорний.
- На все добре, - кажу, - пане. Вибачте, що потурбував, поспішаю, кросівки вже не маю часу роздивлятись. Гарного вам дня.
А Той собі посміхається криво.
Мабуть цей сон мене з кимсь поплутав. Бо мама християнкою не була і жодних хрестиків мені ніколи не дарувала. Як хто з вас знає, кому такий сон пасує, то направляйте до мене. Віддам у хороші руки.
Пішов гуляти у парку. На мені важкі зимові черевики, а навколо весна, майже літо. Зняв черевики, щоб пройтися стежкою босоніж. Трохи погуляв, повертаюсь до черевиків - аж їх нема! Думаю, може десь раніше залишив? Що ж, йду далі - нема і нема. Доходжу до входу у парк. Далі вже вулицею якось незручно босим.
Дивлюсь - вивіска, магазин “Взуття”. Заходжу, тим більше, що мені і треба щось на літо - кросівки, може. Всередині жодних вітрин із взуттям, тільки сидить продавець, більше схожий на лікаря у сніжно-білому халаті.
- Добридень, пане. Кросівки продасте?
- А як же ж. Осьо лягайте на кушетку, я поміряю ваші ноги, аби підібрати щоб пасувало вам як слід.
Лягаю. Пан підходить і якимось дуже науковими приладами щось там маніпулює з моїми ногами. Одночасно питається про мої звички — чи багато я ходжу, чи буду у кросівках бігати та стрибати, на яку ногу більше звик спиратись коли стою...
- А коли пан спить, то на якому боці? Чи на спині? Чи ноги тримає прямі, чи підгортає?
- Та сплю я по всякому, то так, то сяк. Але маю звичку, як лягаю спать, то взуття знімати. Для сну мені кросівки не треба, дякую.
- То не є науковий підхід. В організмі все пов'язано. Коли ви вдень ходите, м'язи напружуються, втомлюються. Коли спите - відпочивають, розпрямляються. Взуття треба підбирать так, щоб втома ніг правильно балансувалась і добре потім знімалась правильним сном. Це не просто так, це єдиний комплекс.
- Та от бачите, я, як сплю, то вже таки сплю, а не статистику збираю, на якому там боці.
- От, а це неправильно. Ми можемо отут провести з вами спеціальний сеанс сну. Я вас трохи загіпнотизую, а тоді оці от камери фіксуватимуть ваші звички. Це десь годинки дві — три, потім ми все проаналізуємо і зможемо точно визначитись із вашими кросівками.
Вибачте, пане, зараз нема в мене часу на такі наукові підходи. Мені б ото простенькі які кросівки аби на нозі тримались.
- Не проблема, пане. Зараз я вам винесу те що треба.
Вийшов кудись у підсобку. А я оце повертаюсь на кушетці і бачу: на підлозі лежить мій брелок до ключів. Матуся колись подарувала. Хрестик позлотистий такий , видовжений, наче латинський і знизу потроху розширеюється, і гострий кінець. Так наче символічний меч. Випав з кишені коли мені ноги міряли.
Тягнусь до хрестика, аби покласти назад в кишеню. Тільки-но його торкаюся - як полуда з очей спала. Аж той продавець, то є сам пан Чорт! Він в мене і черевики прибрав, аби заманить у свої адські тенета та занапастити мою несмертельну душу.
Швиденько беру хрестик, йду до дверей, взуваю свої черевики, які там таки стояли, виходжу. На той час повертається пан продавець, а халат на ньому вже вугільно-чорний.
- На все добре, - кажу, - пане. Вибачте, що потурбував, поспішаю, кросівки вже не маю часу роздивлятись. Гарного вам дня.
А Той собі посміхається криво.
Мабуть цей сон мене з кимсь поплутав. Бо мама християнкою не була і жодних хрестиків мені ніколи не дарувала. Як хто з вас знає, кому такий сон пасує, то направляйте до мене. Віддам у хороші руки.
no subject
Date: 2026-02-23 07:19 am (UTC)(Сон бы я забрал, но тоже не подхожу по формальным основаниям - мне мама никаких крестиков не дарила.)
no subject
Date: 2026-02-23 02:38 pm (UTC)Зрозуміло, що тут передставлена раціональна реконструкція на основі спогадів про сон.
Що можна сказати впевнено:
1. Всі діалоги літературно оброблені. Це не стенограма реальних розмов, а те, що герої сну мали казати у той чи інший момент.
2. Я точно пам'ятаю такі відчуття від сну
- спогад про те, як я йшов босий стежкою, над урвищем зеленіли дерева, під ногами була сира земля;
- шукав на стежці черевики, які залишив десь раніше;
- йшов до виходу з парку, а під ногами вже був асфальт і це було неприємно;
- був у приміщенні де просив якесь взуття, там мені щось заміряли хитрими приладами і давали тому хитромудрі пояснення, які мені здавались трохи парадоксальними, я підтримував розмову;
- відчуття, що бачу на підлозі злотистий хрестик, який беру в руки, думаючи, що він мій;
- відчуття, що мій співбесідник - істота інфернальна.
3. Що точно додано для зв'язності викладу:
- не пам'ятаю, як знімав черевики і чи це було взагалі;
- не бачив вивіску "Взуття" на магазині і не пам'ятаю, як там опинився;
- не пам'ятаю, як виходив з магазину і чи взував черевики при цьому, хоча пам'ятаю, що бажав своєму співбесіднику всього найкращого.
От, можете це оцінювати як хочете. Гауфа я читав і Гофмана також, не перечитував давно. Хіба "Крихітку Цахеса" - оце дійсно було порівняно недавно. Ла Мотта, скільки пам'ятаю, ні, не читав.
no subject
Date: 2026-03-01 07:32 am (UTC)no subject
Date: 2026-03-03 08:29 pm (UTC)