(no subject)

[rostmaiboroda]

Із спогадів під грушею.
- Добридень, діду.
- Здоровенькі були...
- Шо то ви робите?
- Хіба не бачиш – самогон гоню.
- Так це ж не можна! Заборонено. Закон є.
- А як його треба, то де ж взять? Шо мені в самогонщиків купувать?
- Нашо вам стіки самогону?
- На смерть собі гоню. Помирать збираюсь, то шоб було добрим людям чим пам’януть.
- Ха. Пам'ятаєте, ми ще торік у вас були і ви теж помирали і самогон на поминки гнали.
- От! Я й вигнав, а прийшли - ото такі як ви. І все випили. Тепер знов гнать. От публіка! І не помреш тут з вами по людськи…