(no subject)
Feb. 6th, 2026 09:57 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
rostmaiborodaЩе одна тема, яку дуже хочеться вставити кудись у курс теорії ймовірностей. Та, на жаль, не можна.
У шістнадцятому столітті переживала розквіт католицька пробабілістична моральна теологія. Пробабілісти вважали, що у випадку сумнівів приймати треба те судження, яке є більш ймовірним (пробабільним). А пробабільність визначали за кількстью визнаних вчителів церкви, що дотримувались того чи іншого розв'язання проблеми. Тут іще треба було враховувати авторитет. В результаті виникали проблеми вигляду “скільки треба протопопів, щоб переважити судження одного єпіскопа”? Можливий варіант відповіді: сім проти одного.
А були також конкретні питання, як от таке. Один купець поїхав з товаром у далеку подорож а жінку залишив вдома. Потім прийшла звістка, що він у тій подорожі загинув під час нападу розбійників. Жінка погорювала і вийшла заміж за іншого. Аж ось приїжджа якийсь інший купець і каже, що наче б то бачив як її першого чоловіка спродали на базарі у рабство десь на чужині. А може то був не він. Практичне питання: чи має тепер ця жінка виконувати свої подружні обов'язки щодо другого чоловіка? Якщо перший живий, то жити з другим — це гріх. Якщо перший мертвий, то другий є її законним чоловіком і відмовляти йому теж гріх. За пробабілістичним підходом вона має порівняти ймовірності обох версій — чи живий перший чоловік і ще врахувати гріховність своїх дій у випадку неправильного прийняття версії. Тобто мінімізувати математичне сподівання гріховності при виборі рішення.
Але яке б рішення ні прийняти, залишається ймовірність, що гріх таки був. Тому, як жінка прийде сповідатися, ксендз має накласти епітімію. На той час були розроблені дуже детальні цінники на кожен гріх: за перелюбство — стільки отченашів на день, за гординю — стільки... При пробабілістичному підході, вочевидь, треба враховувати і вартість гріха в отченашах, і ймовірність того, що був саме цей гріх, а не альтернативний.
От вам і задача: у цій історії з двома чоловіками розрахувати кількість отченашів на епітимію.
У шістнадцятому столітті переживала розквіт католицька пробабілістична моральна теологія. Пробабілісти вважали, що у випадку сумнівів приймати треба те судження, яке є більш ймовірним (пробабільним). А пробабільність визначали за кількстью визнаних вчителів церкви, що дотримувались того чи іншого розв'язання проблеми. Тут іще треба було враховувати авторитет. В результаті виникали проблеми вигляду “скільки треба протопопів, щоб переважити судження одного єпіскопа”? Можливий варіант відповіді: сім проти одного.
А були також конкретні питання, як от таке. Один купець поїхав з товаром у далеку подорож а жінку залишив вдома. Потім прийшла звістка, що він у тій подорожі загинув під час нападу розбійників. Жінка погорювала і вийшла заміж за іншого. Аж ось приїжджа якийсь інший купець і каже, що наче б то бачив як її першого чоловіка спродали на базарі у рабство десь на чужині. А може то був не він. Практичне питання: чи має тепер ця жінка виконувати свої подружні обов'язки щодо другого чоловіка? Якщо перший живий, то жити з другим — це гріх. Якщо перший мертвий, то другий є її законним чоловіком і відмовляти йому теж гріх. За пробабілістичним підходом вона має порівняти ймовірності обох версій — чи живий перший чоловік і ще врахувати гріховність своїх дій у випадку неправильного прийняття версії. Тобто мінімізувати математичне сподівання гріховності при виборі рішення.
Але яке б рішення ні прийняти, залишається ймовірність, що гріх таки був. Тому, як жінка прийде сповідатися, ксендз має накласти епітімію. На той час були розроблені дуже детальні цінники на кожен гріх: за перелюбство — стільки отченашів на день, за гординю — стільки... При пробабілістичному підході, вочевидь, треба враховувати і вартість гріха в отченашах, і ймовірність того, що був саме цей гріх, а не альтернативний.
От вам і задача: у цій історії з двома чоловіками розрахувати кількість отченашів на епітимію.
